Олександр Домогаров (Alexsander Domogarov) - радянський і російський актор, володар звань "Заслужений" і "Народний артист РФ", зірка театру і просто чарівний чоловік. Його багата фільмографія складається переважно з серіалів, адже саме там йому вдалося по-справжньому розкрити свій талант. Але є не один десяток повнометражних фільмів за його участю, які поповнили золотий фонд кіно. Окремою сторінкою у творчій біографії є театр. З його підмостків починалася акторська кар'єра, на сцені він відточив свою майстерність до досконалості, і сьогодні розлучатися з нею Домогаров не збирається.
Ранні роки
Народився Олександр Юрійович 12 липня 1963 року в столиці. Його мати була продавцем в універмазі, весь вільний час приділяла дітям. А їх у родині було двоє (Олександр і старший брат Андрій). Батько в юні роки навчався в театральному і навіть встиг знятися в одному фільмі. Але з початком війни довелося піти на фронт. Після закінчення бойових дій він повернувся на цю стезю, але вже не як артист. Працював керівником "Москонцерту", потім "Росконцерту", трохи пізніше керував "Союзатракціоном". З початку 70-х завідував дитячим музичним театром ім. Н. Сац. Н. Сац. Він і став тією сполучною ниткою, яка привела Олександра у світ мистецтва.
У дитинстві Домогаров відвідував музичну школу. Любов до музики, що зародилася в душі змалку, залишається з ним усе життя. Але найбільше його приваблював театр. Отримавши атестат, питань і сумнівів, куди вступати, у молодого юнака не виникало. Документи він подав до театрального училища імені М. Щепкіна, 1980 року став студентом.
Навчався Олександр у майстерні В. Коршунова. Дипломною роботою його була роль Родіона Раскольникова в постановці за романом Достоєвського.
Театр у житті Домогарова
Дипломований артист із привабливою зовнішністю, зразковою акторською майстерністю, харизмою і бажанням розвиватися просто не міг залишитися без запрошення на роботу. Одразу після училища він влаштувався в Малий театр. Через рік перейшов до Центрального академічного театру Радянської армії. На його сцені Олександр зіграв у постановках "Дама з камеліями", "Макбет", "На жвавому місці", "Павло І" та інші. Але тут він надовго теж не затримався. У 1995 році актор став учасником трупи Державного академічного театру імені Моссовєта. Там він знайшов себе, зіграв свої найкращі ролі.
Домогаров перевтілювався в різних персонажів, співпрацював із багатьма режисерами. І результатами завжди були бездоганна гра, стовідсоткове потрапляння в характер і образ свого героя, приголомшливі оплески і вдячність публіки. У 1996 році він був нагороджений премією "Чайка".
Хоча багато часу займали зйомки в кіно, актор ніколи не залишав надовго театр, з особливим трепетом проніс любов до нього крізь десятки років.
Кінематограф
Фільм "Спадок", який вийшов 1984 року, був для Олександра дебютним. Але артист залишився непоміченим. Наступні спроби заявити про себе теж не викликали резонансу. Епізодичні ролі, які йому пропонували, були настільки незначними, що надії побудувати кар'єру кіноактора потроху згасали.
У 1990 році йому вперше дісталася серйозна роль у драмі "Роби - раз!". Але фільм не був позитивно сприйнятий глядачем.
Перший справжній успіх прийшов до Домогарова лише 1992 року, коли на широкий екран вийшла картина "Гардемарини ІІІ", де він виконав роль Горіна. Ця трилогія тоді стала однією з найпопулярніших кіноробіт. Практично всі актори, які знімалися у фільмі, стали відомими. І Олександр не виняток.
Закріпити цей успіх і повністю розкрити свій талант йому вдалося лише через кілька років. Серіал "Графиня де Монсоро", де Домогаров постав в образі безстрашного і чарівного графа, зібрав різні покоління перед телеекранами. У 1997 році стрічка була популярною. "Шляхетний лицар" у виконанні Олександра змусив тремтіти не одне дамське серце.
Разом зі славою на актора обрушилися й нові запрошення від режисерів. І не тільки російських. У 1999 році артист знявся в польському фільмі "Вогнем і мечем", де зіграв українського козака Юрка Богуна. Виконання, як і сама картина, були епохальними. Всенародне визнання, слава, обожнювання глядачів - усе, що завжди супроводжує кінозірок, з'явилося і в Домогарова.
З початком 2000-х років один за одним почали виходити серіали (фільми були рідкістю) за участю Олександра. "Марш Турецького", "Бандитський Петербург", "Хвиля злочинності", "Не зрікаються, люблячи...", "Пілот міжнародних авіаліній" - ці гучні роботи стали найкращими у творчій біографії актора.
У розповіді про нашого героя слід відзначити і його вокальні дані. Олександр Домогаров співав з юного віку. Він не раз робив озвучки, дубляжі, виконував пісні в кіно. У 2008 році випустив свій перший альбом, а в 2013 - другий (разом із Мариною Александровою).
Особисте життя
Привабливих чоловіків завжди оточують жінки. І Олександр не виняток. За свої 56 років він 3 рази був в офіційному шлюбі.
Першою дружиною стала Наталя Сагоян, з якою вони дружили з дитинства. Вона народила йому сина Дмитра, але незабаром вони розлучилися, і Олександр не брав жодної участі у вихованні хлопчика.
Другою дружиною була Ірина Гуненкова. Вони пробули разом майже 10 років, стали батьками Олександра-молодшого, який, подорослішавши, продовжив батьківську династію. Ірина всіма силами намагалася зберегти сім'ю й утримати чоловіка, але його нове кохання виявилося сильнішим. Ним стала Наталя Громушкіна. Відразу після розлучення з Гуненковою пара розписалася. Але через 4 роки їхні стосунки спіткала та ж доля. Вони розлучилися.
Четвертим (цивільним) шлюбом можна сміливо назвати союз артиста з Мариною Александровою. Їхнє кохання з кадру перенеслося в реальність. Але тривала всього кілька років.
Сьогодні актор перебуває в статусі холостяка. Активно знімається у фільмах, бере участь у телепроектах, виходить на сцену театру. Про розвиток його подальшої кар'єри читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія (вибране):
1992 - "Гардемарини III"
1997 - "Графиня де Монсоро"
2000-2003 - "Марш Турецького"
2000-2003 - "Бандитський Петербург"
2005 - "Зірка епохи"
2006 - "Вовкодав із роду Сірих псів"
2007 - "Глянець"
2007 - "Повернення Турецького"
2008 - "Не зрікаються люблячи..."
2009 - "Цар"
2011 - "Таємниці палацових переворотів"
2012 - "Мар'їн гай"
2013 - "Легенди про Коло"
2017 - "Великий"
2018 - "Операція "Сатана"
2018 - "Зорге"
2019 - "Союз порятунку"
