Здавалося б, цій акторці доля видала щасливий квиток уже під час народження, адже їй пощастило з'явитися на світ у родині легендарного Марка Захарова, художнього керівника одного з найкращих театрів країни. Донедавна її називали "принцесою "Ленкома"", виразно позначаючи статус "татусевої доньки" та натякаючи на підтримку і заступництво батька. Однак сама Олександра Захарова (Aleksandra Zaharova) переконана, що чесно заслужила славу і визнання.
Дитинство та шкільні роки
Майбутня актриса з'явилася на світ 1962 року в Москві. Батьки дівчинки цілодобово пропадали на роботі, тому все дитинство Олександри пройшло за лаштунками.
Ні в батька, ні в мами - актриси Ніни Лапшинової - не було часу стежити за успішністю доньки в школі. Вони навіть не підозрювали, що їхнє чадо частенько прогулює уроки. Пізніше Олександра зізнавалася: їй було нудно сидіти за партою. Уже в 13 років вона читала Солженіцина, Соловйова, Канта, записувала цікаві цитати. Розв'язувати задачки про труби А і Б їй було сумно. Саша відмовлялася виконувати домашні завдання і постійно конфліктувала з учителями. Дійшло до того, що її не захотіли брати в 9 клас, настійно рекомендуючи продовжити навчання в ПТУ. Марку Анатолійовичу довелося звертатися по допомогу до Тетяни Пельтцер і Ольги Аросєвої, які працювали в "Ленкомі". Актриси вирушили до школи, щоб умовити вчителів дати Саші Захаровій шанс закінчити навчання.
Отримавши атестат, дівчина почала готуватися до вступних іспитів до театрального, про який мріяла з раннього віку. Почувши одного разу, як мляво і беземоційно дочка читає монолог, батьки жахнулися і взялися виправляти ситуацію. Їхні зусилля не були марними: Олександра успішно склала вступні іспити і опинилася серед студентів легендарної "Щуки" (майстерня Юрія Катіна-Ярцева).
Творча кар'єра
Закінчивши виш у 1983 році, Захарова отримала запрошення одразу від п'яти столичних театрів. Однак Олександра віддала перевагу роботі в "Ленкомі", за лаштунками якого виросла і вважала його своєю другою домівкою.
Перш ніж взяти доньку до трупи, Марк Захаров провів таємне голосування худради. Олександру прийняли, однак їй довелося довгий час побігати в масовці. Батько, намагаючись уберегти доньку від пліток та інтриг, вважав, що він не повинен віддавати їй перевагу при затвердженні на роль. Акторка, ходячи сценою з табуретками, раділа й цьому, хоча, безумовно, мріяла про більше.
Переломною подією у творчій біографії Олександри Захарової стала вистава "Гамлет", поставлена на сцені "Ленкома" Глібом Панфіловим. Молодий амбітний режисер довірив акторці роль Офелії, з якою вона відмінно впоралася. Після цієї роботи Сашу нарешті помітила публіка і оцінили критики, а батько став запрошувати її у свої постановки, серед яких:
- "Поминальна молитва";
- "Чайка";
- "Божевільний день, або Одруження Фігаро";
- "Блазень Балакірєв";
- "Ва-банк";
- "Стрибунка";
- "День опричника".
За короткий проміжок часу Олександра Захарова стала однією з провідних актрис "Ленкома", переграла десятки ролей у виставах, на які прагнула вся Москва. Марк Анатолійович нарешті визнав: донька невипадково обрала цю професію, у неї справді є талант.
Паралельно з роботою на сцені Олександра почала зніматися в кіно. Творчим дебютом Олександри на великому екрані стали ролі Естер у стрічці "Дім, який побудував Свіфт" та дворової дівчини Фімки у "Формулі кохання". Остання була епізодичною, але актриса впоралася з нею блискуче. Однак сама Захарова вважає, що її акторська біографія почалася з кінофільму Сергія Ашкеназі "Кримінальний талант". Після ролі авантюристки Саші Рукояткіної молода артистка прокинулася знаменитою. Її стали впізнавати на вулиці, режисери один за одним пропонували знятися в нових проектах.
За кілька років фільмографію актриси поповнили такі кінострічки, як:
- "Убити дракона";
- "Заручниця";
- "Наречена з Парижа".
Будучи постійно зайнятою в театрі, Захарова вельми вибірково підходила до вибору кіноролей і знімалася не так активно, як хотілося б глядачам. Загалом у послужному списку актриси близько 30 кінострічок різного плану. Останнім часом Захарова стала з'являтися і в серіалах. Цей факт вона коментує просто: "Дуже хочеться зніматися!"
Особисте життя
Особисте життя актриси, на відміну від творчої кар'єри, так і не склалося. У неї було чимало шанувальників, але Олександрі весь час здавалося, що чоловіків більше цікавила не вона, а її знаменитий батько і можливості, що відкриваються. Саме тому до кожного нового залицяльника Захарова ставилася вельми насторожено.
Коли Олександра вчилася в "Щуці", в неї закохався її однокурсник Едуард Томан, який приїхав підкорювати столицю з Харкова. Розповісти про свої почуття вподобаній дівчині, до того ж дочці знаменитого Захарова, він не наважувався, зате проговорився про це сусідові по кімнаті. Новина миттєво рознеслася по училищу. Усі одразу ж вирішили, що Едіка насамперед цікавить не Саша, а столична прописка і протекція її батька. Олександра не повірила в щирість хлопця і відкинула його залицяння. Пізніше, коли Томан досяг чималих успіхів у професії і став художнім керівником театру в Таллінні, він зробив ще одну спробу домогтися взаємності, але і цього разу вона не увінчалася успіхом.
Під час зйомок картини "Кримінальний талант" у Олександри спалахнув роман із режисером Сергієм Ашкеназі. Про їхні стосунки не говорив тільки ледачий, але тривали вони недовго. Потім був роман з актором Андрієм Соколовим, який теж дуже швидко завершився.
Приписували Захаровій і інтрижку з Олександром Абдуловим. Злі язики стверджували, що сам Марк Анатолійович був не проти видати доньку за перспективного актора і всіляко заохочував їхній роман, незважаючи на те, що чоловік уже був одружений. Ці домисли навряд чи відповідали дійсності: Захарова й Абдулов просто дружили.
Заміж Олександра вийшла майже в 30 років. Її чоловіком став відомий актор Володимир Стеклов. Вони прожили в шлюбі 9 років. Олександра мріяла про дітей, але їх не було. Поступово стосунки між подружжям розладналися, і вони розлучилися.
Більше Олександра заміж не виходила. Усю свою нерозтрачену любов вона віддає собакам, які живуть у неї вдома. Подейкують, що нещодавно в актриси спалахнув новий роман. Хто її обранець - невідомо, але він точно не з акторського середовища.
Олександра Захарова сьогодні
У вересні 2018 року в родині артистки сталося нещастя: помер Марк Анатолійович. Для Олександри це стало важким ударом, але вона знайшла в собі сили, щоб завершити роботу над виставою "Капкан", яку не встиг випустити батько.
Нині Захарова продовжує працювати в "Ленкомі" і грати у виставах, які ставив Марк Анатолійович. Як складатиметься її творча біографія надалі, ви завжди зможете дізнатися в нашому каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія (вибране)
1982 - "Будинок, який побудував Свіфт"
1984 - "Формула кохання"
1988 - "Убити дракона"
1988 - "Кримінальний талант"
1990 - "Заручниця"
1993 - "Сірі вовки"
1993 - "Падіння"
1993 - "Розшукове бюро "Фелікс""
1994 - "Майстер і Маргарита"
2009 - "Неодинокі"
