Борис Щербаков

Борис Щербаков (Boris Shcherbakov) - популярний радянський і російський актор, фільмографія якого налічує понад 200 кінокартин. Пік його слави припав на 80-90-ті роки, але і в наші дні він залишається одним з найбільш затребуваних артистів, які продовжують активно працювати в антрепризі, кіно і на телебаченні.

Дитячі та юнацькі роки

Майбутня знаменитість з'явилася на світ у грудні 1949 року в Ленінграді. Батьки хлопчика були простими людьми, далекими від світу мистецтва: батько працював шофером, мама - намотувальницею трансформаторів на заводі. Крім Бориса, у родині було ще двоє дітей.

Щербакови жили в невеликій комуналці на Василівському острові. Єдиною перевагою їхньої кімнатки були вікна, з яких було видно Фінську затоку. У дитинстві Борис дуже любив спостерігати за кораблями, що йшли за горизонт. У такі моменти він мріяв, що стане моряком і буде подорожувати світом.

Усе змінилося в одну мить. Одного разу в школі, де навчався Щербаков, з'явилися представники "Ленфільму", які шукали світловолосого хлопчика в кінокартину "Мандат". Бориса запросили на проби і затвердили на роль Глебки Прохорова.

Працювати на знімальному майданчику підлітку дуже сподобалося. Порадував хлопчиська і неймовірний на ті часи гонорар у 500 рублів. Але головне, він зрозумів, ким хоче стати в майбутньому.

Закінчивши навчання в школі, Борис спробував вступити до ЛДІТМіКу, але на завершальному етапі відбору його відсіяли. Молодий чоловік не став опускати руки і все-таки зумів стати студентом режисерського факультету Ленінградського інституту культури. Рік по тому Щербаков дізнався, що знаменитий актор Павло Массальський набирає курс у Школі-студії МХАТ. Борис вирішив спробувати, але коли він приїхав до Москви, з'ясувалося, що через гастролі трупи іспити до вишу почали складати раніше.

Зовсім зневірившись, Щербаков увірвався в аудиторію до викладачів і, переплутавши прізвище та по батькові метра, заявив, що хоче вчитися у нього. Злегка розгубившись, Массальський вирішив прослухати молоду людину окремо від інших. Борис Щербаков був зарахований до Школи-студії МХАТ.

Вчитися було непросто. Вдень студент осягав премудрості акторської професії, а ночами, щоб якось прожити, роз'їжджав на мийній машині по платформі станції метро. На вихідні він їздив у рідне місто на Неві. Подорожувати доводилося зайцем, на квиток зарплати прибиральника вже не вистачало.

Творча кар'єра

Одразу ж після закінчення вишу 1972 року актора-початківця було прийнято до трупи Московського художнього театру. Його дебютом на цій сцені стала роль Саньки в постановці "Сталевари". За 30 років роботи артист створив безліч яскравих образів, ставши справжньою легендою театру. Серед найяскравіших вистав за його участю:

• "Валентин і Валентина";
• "Йдучи, озирнися";
• "Вишневий сад";
• "Чайка".

Одночасно з роботою тут Щербаков з'являвся на сцені й інших театрів, але головне місце у творчій біографії актора належало Московському художньому.

Після смерті художнього керівника МХАТу Олега Єфремова, який вважав Бориса своїм улюбленим артистом, все змінилося. Олег Табаков, який прийшов йому на зміну, не продовжив контракт з актором. Щербаков був змушений покинути рідний театр і вирушити у вільне плавання. Нині він віддає перевагу антрепризним спектаклям, які дають змогу грати те, що йому дійсно подобається.

Кінематографічна кар'єра Бориса Щербакова склалася не менш вдало, ніж театральна. Зніматися в кіно актор почав ще 1973 року, але всі його ролі були малозначними. На початку 80-х у фільмографії артиста стали з'являтися по-справжньому яскраві роботи: "День весілля доведеться уточнити", "З коханими не розлучайтеся", "Випадок у квадраті 36-80", "Слухати у відсіках". Саме вони зробили актора неймовірно популярним і затребуваним. Окремо в цьому списку стоїть фільм "Берег", за який Щербаков отримав Державну премію СРСР.

Загалом Борис Васильович зіграв у кіно понад 200 ролей, продовживши зніматися навіть після розпаду Союзу. Найефектніше в актора, якого природа нагородила завидною зовнішністю, виходили військові та герої-коханці. Є в його послужному списку і пара кліпів Любові Успенської, де актор виконав роль коханого співачки.

У 2007 році Щербаков спробував себе і як режисер, знявши разом із сином Василем кінофільм "Сапери". Останніми роками він часто займається озвученням художніх і мультиплікаційних фільмів, бере участь у ток-шоу, веде передачі на Першому каналі.

Особисте життя

Особисте життя Щербакова склалося давно: він уже понад 40 років перебуває у шлюбі з актрисою Тетяною Бронзовою.

Вони познайомилися під час навчання в Школі-студії МХАТ. Дівчина була старшою, до того ж уже заміжня. Але Бориса це не зупинило. Він став домагатися уваги Тетяни, і вона відповіла йому взаємністю. Незабаром молоді люди одружилися. Через п'ять років у пари народився син Василь. У підлітковому віці хлопчик не збирався йти по стопах своїх зіркових батьків. Закінчивши школу, він вступив до МДУ на юридичний факультет, проте з часом усвідомив, що обрана професія його не приваблює. Нині займається режисурою, знімається в кіно.

Свою дружину Щербаков вважає ангелом-охоронцем. Про артиста та його пасій ходили легенди, проте Тетяна прощала нескінченні зради чоловіка, щоб зберегти сім'ю. У 2006 році в жінки діагностували рак. У цій ситуації Борис повівся як справжній чоловік. Він всіляко підтримував дружину. Перемогти хворобу до кінця їй не вдалося, але завдяки зусиллям чоловіка Тетяна дивиться в майбутнє з надією та оптимізмом. Сам Борис Щербаков продовжує зніматися в різних проектах і виїжджати на гастролі з антрепризними виставами. Про всі його досягнення і плани ви завжди можете дізнатися в нашому каталозі артистів на сайті kontramarka.de.

Фільмографія

1973 - "Береги"
1979 - "З коханими не розлучайтеся", "День весілля доведеться уточнити"
1982 - "Випадок у квадраті 36-80"
1985 - "Битва за Москву", "Недільний тато", "Слухати у відсіках"
1986 - "Без терміну давності"
1988 - "Злодії в законі"
1989 - "Кримінальний квартет"
1990 - "Десять років без права листування", "Оскаженілий автобус"
1992-2006 - "Тихий Дон"
1992 - "Одна на мільйон"
1994 - "Наречений із Маямі"
2001-2006 - "Сищики"
2007 - "Репортери"
2012 - "Легенда № 17"
2015 - "Червона королева"
2017 - "Срібний бір"
2018 - "Мама"