Данило Співаковський (Daniil Spivakoskiy) - відомий російський актор театру і кіно. Його ролі завжди вирізняються якоюсь дивакуватістю та оригінальністю. Він не грає в банальних мелодрамах і не любить бути схожим на інших. Ексцентричний і самобутній, він привертає увагу не тільки глядачів, а й режисерів. Сьогодні в його фільмографії близько сотні робіт. І кожна з них особлива.
Дитинство майбутнього артиста
Народився Данило 28 серпня 1969 року в столиці. Батьків йому замінили дідусь із бабусею. Вони брали активну участь у його вихованні. Семен Давидович був військовим і ростив онука в суворості, Людмила Василівна, зі свого боку, не втрачала шансу побалувати малюка. З дитинства Даня був ще тим бешкетником: часто хуліганив і вплутувався у всякі пригоди. Його мама багато часу приділяла роботі, адже була доктором наук, професором МДУ і викладачем психології. Вона прищеплювала йому почуття міри, порядність, вишуканий смак. Разом із сином часто відвідувала театри.
У 12-річному віці мати відвела його до театральної студії. Данилу подобалися заняття, він вельми пристрастився до цієї діяльності і в нього непогано виходило. Але коли настав момент вибору майбутньої професії, він вважав за краще продовжити сімейну справу і подав документи на відділення психології в МДУ.
Юність: період становлення особистості
Перша спроба вступити не увінчалася успіхом. Йому не вистачило балів для зарахування. Цілий рік він вивчав підручники і паралельно з цим підробляв санітаром у психіатричній лікарні.
Друга спроба стати студентом йому вдалася. Але втрата року зіграла з ним злий жарт: якраз у цей період скасували пільги для учнів на очному циклі, і його призвали в армію.
З 1987 по 1989 рік він освоював військову справу. Спочатку в Шепетівці (Україна), потім у Шуї. Цей період не був легким, адже мамине виховання та слідування всім людським цінностям призводили до багатьох розбіжностей у колективі. Проте він із теплотою згадує цей період і вдячний долі за таке випробування. Армія навчила його тактичного мислення, загартувала характер, а здобуті там навички не раз стали в пригоді йому в акторській роботі.
Після демобілізації Співаковський відновився в університеті та продовжив навчання. Там він познайомився з хлопцями, які грали в студентському театрі. Дитяче захоплення лицедійством прокинулося в Даниїлі і з новою силою захлеснуло його. Він цілими днями й ночами проводив на репетиціях. З кожним днем пристрасть до акторської майстерності наростала, і до кінця другого курсу він вирішив кинути психологію і вступити до театрального.
Вдома цю ідею не надто схвалили і наполегливо просили закінчити МДУ. Тоді тямущий хлопець не розгубився: посилаючись на втрату шкільного атестата, він отримав дублікат і вступив із ним до ГІТІСу. Чотири роки він навчався у двох навчальних закладах. Ба більше, на очному відділенні. Було важко, але Данило успішно закінчив обидва.
Творча діяльність
У студентські роки Співаковський встигав ще й грати в театрі. Його місцем роботи і "другою домівкою" став театр імені Маяковського. Тут пройшло становлення його як актора, на цій сцені були виконані найкращі ролі, йому він залишився вірним і до сьогодні.
З перших днів ексцентричний і неординарний хлопець сподобався Сергію Арцибашеву. Він замовив за молодого артиста слівце, і відразу після закінчення інституту Данила прийняли до основного складу трупи. З цим режисером у них склалася довгострокова співпраця. Саме в нього Співаковський виконав свої найкращі ролі.
Унікальність акторського таланту полягала в тому, що він умів створювати особливу неповторну атмосферу. Розуміння людської психології давало змогу відігравати повну гаму почуттів та емоцій. Його віртуозність була оцінена публікою, і незабаром квитки на вистави за його участю стали розкуповувати в першу чергу.
Серед найкращих його робіт: "Жертва століття", "Банкрут", "Розенкранц і Гільденстерн мертві", "Дорослі ігри", "Пізня любов".
До кінематографа Данило Співаковський ішов досить довго. І хоча перші зйомки відбувалися 1991 року у фільмі "Мігранти", роль була епізодичною і малопомітною. Справжнім дебютом можна назвати участь у серіалі "Маросейка, 12". Десятирічна перерва дала результат. У цій картині він постав уже досвідченим актором, у якого є свій характер, індивідуальність і стиль.
Особисте життя
Данило Іванович - зразковий сім'янин, батько трьох дітей. Першою його дружиною була Анна Ардова. Одружилися вони в молодому віці, і не маючи власного житла, стали жити в будинку хлопця. Але стосунки зі свекрухою в Анни не склалися з самого початку, вона була проти одруження сина. Можливо, тому їхнє сімейне щастя довго не тривало. Через рік вони розлучилися.
Наступною обраницею стала Ольга Судзиловська, з якою вони прожили в цивільному шлюбі досить тривалий час. Але під вінець так і не пішли.
Далі був роман з Емілією Співак. Данило жив у Москві, Емілія - в Санкт-Петербурзі. Відстань зіграла з ними злий жарт, дівчина відмовилася до нього переїжджати і незабаром стосунки припинилися.
Справжнє кохання спіткало Співаковського в 37. Молодша за нього майже вдвічі стюардеса Світлана стала другою дружиною, з якою вони живуть і до сьогодні. Вона для актора є опорою, музою, критиком і підтримкою, а ще народила доньку Дарину і двох синочків - Данила та Андрія. Їхнє щасливе сімейне життя ретельно приховується від публіки та соціальних мереж.
Нині артист активно знімається в нових проєктах, виходить на сцену рідного театру і навіть викладає акторську майстерність в Інституті театрального мистецтва І. Кобзона. А дізнатися про подальші його досягнення можна в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія (вибране):
2000 - "Заздрість богів"
2002 - "Дві долі"
2004 - "Мій зведений брат Франкенштейн"
2005 - "Бідні родичі"
2006 - "Таємниця Святого Патрика"
2007 - "Корольов"
2007 - "Натурниця"
2008 - "Застава Жиліна"
2008 - "Мій чоловік - геній"
2009 - "Одержимий"
2010 - "У кожного своя війна"
2011 - "Зроблено в СРСР"
2012 - "Люблю, бо люблю"
2016 - "Чужі та близькі"
2017 - "Власик. Тінь Сталіна"
2018 - "Дорога з жовтої цегли"
2018 - "Анатомія вбивства"
2018 - "Презумпція невинності"
