Дмитро Маліков (Dmitrij Malikov) - "перлина" російської естради. Він прославився своїми романтичними та зворушливими композиціями, які не залишають байдужим нікого. Велику популярність здобув і завдяки віртуозній грі на фортепіано. Як музикант він дав безліч російських і зарубіжних концертів. Дмитро також займається продюсерською діяльністю, пише пісні, веде телепередачі, бере участь у різних шоу. В останні роки свої творчі досягнення він часто демонструє в соцмережах.
Дитинство і ранні роки
Народився Дмитро Юрійович 29 січня 1970 року в Москві в музичній родині. Його батько був заслуженим артистом СРСР, творцем і директором легендарних "Самоцветов". Мати виконувала соло в балеті столичного мюзик-холу. Вони часто гастролювали країною, тому у вихованні сина активну участь брала бабуся. У Дмитра була також молодша сестра Інна, яка згодом пішла стопами батьків і стала співачкою.
У дитинстві хлопець не виявляв особливого інтересу до музики. Він любив грати у футбол і хокей, а коли до нього приходила вчителька музики для занять вдома, хлопчик і зовсім тікав через вікно. І коли вся сім'я вже втратила надію на велике творче майбутнє Діми, гени взяли гору. До 14-річного віку Маліков уже грав на піаніно і давав власні шкільні концерти. Водночас він почав писати пісні та самостійно підбирати до них мелодії. Першою композицією, яка отримала широке визнання, стала "Залізна душа". Саме тоді хлопець зрозумів, що його справжнє покликання - музика.
Рання творчість
Після 8 класу він продовжив навчання в музичному училищі при консерваторії. Там і почалося стрімке становлення артиста. За 4 роки він досяг чималих висот: став виступати в батьківському ВІА "Самоцвіти", граючи на клавішних, складав пісні для ансамблю і навіть для Лариси Доліної. На другому курсі юнак засвітився на телебаченні в передачі "Ширше коло", де заспівав "Я пишу картину". Через рік - у програмі "Ранкова пошта Юрія Ніколаєва" з композицією "Терем-теремок". У 1988 році його визнали "Відкриттям року" після виконання пісні "Лунный сон" на великій сцені в Парку Горького.
Незабаром після отримання диплома музичного училища Дмитро Маліков був удостоєний статусу "Співак року". Після виступу на "Новорічному вогнику 89" про молодого і перспективного виконавця заговорила вся Росія. Хітова композиція "До завтра" стала не тільки його візитною карткою, а й увірвалася в усі хіт-паради, посівши навіть почесне місце в списку найкращих пісень ХХ століття за версією "Європа Плюс". Артист до сьогоднішнього дня закінчує свої концерти саме цим шлягером.
Розвиток музичної кар'єри
У 20 років Дмитру Малікову вдалося досягти таких висот, до яких багато виконавців не наблизилися за все життя. У такому юному віці він уже давав сольні концерти на сцені СК "Олімпійський".
Але стрімка слава і популярність не закрутили йому голову. Дмитро продовжив навчатися музиці та вступив до столичної державної консерваторії. У 1994 році закінчив її з відзнакою. Уміння віртуозно грати на роялі дало йому змогу зануритися у світ класичної музики.
Аудиторія слухачів Малікова з кожним днем значно збільшувалася. Він починає виконувати фортепіанні концерти. Спочатку в Москві, а потім і закордоном. Через десять років він уже виступатиме на найкращих майданчиках Франції.
У 1999 році музикант стає "Заслуженим артистом Росії", у 2010 - "Народним". Але впродовж усієї творчої діяльності список його досягнень щороку поповнюють престижні премії та нагороди.
Ще одна особливість артиста полягає в тому, що він філігранно поєднує кар'єру естрадного співака і виконавця класичної музики. Музикант випускає альбоми в обох напрямках і примудряється приділяти увагу кожній розпочатій справі. Сьогодні в його дискографії близько 30 альбомів (зокрема збірок і перевидань).
Інша діяльність
Досягнувши чималих висот у музиці, Маліков починає пробувати себе і в інших сферах. Наприклад, зніматися у фільмах. Дебютна роль була зіграна ще 1992 року в картині "Побачити Париж і померти". Після цього він неодноразово з'являвся в кіно і серіалах, частіше в ролі камео. Знімався співак також і в рекламі.
Його інструментальні обробки популярних пісень часто стають саундтреками до кінострічок.
2007 року Дмитро створив власний проєкт PIANOMANIЯ - феєричне шоу інструментальної музики, в якому класика поєднується з сучасними аранжуваннями. Ці концерти двічі збирали повні зали "Московської опери". Трохи згодом співак випустив альбом під однойменною назвою, 100-тисячний тираж якого був розкуплений до останнього примірника.
У 2012 році Маліков організував соціально-освітній проєкт для допомоги піаністам-початківцям.
Особливу увагу протягом усієї музичної діяльності співак приділяє кліпам. У його скарбничці їх понад 20. Багато з них було знято за участю великих метрів вітчизняного кліпмейкерства (Федора Бондарчука, Олега Гусєва та інших). І кожна робота вирізняється високою якістю, а деякі з них стали лауреатами фестивалю відеокліпів "Покоління".
Пробує себе співак і в продюсерській сфері. Він майстерно ставить вистави, в яких гармонійно поєднує такі жанри, як класика, рок, поп і навіть реп.
Особисте життя
Не дивно, що Дмитра завжди оточували красиві дівчата. Високий, стрункий і симпатичний чоловік мав цілу армію прихильниць. Першим коханням Малікова стала Наталія Ветлицька, відома співачка того часу. Їхні стосунки тривали шість років, але до загсу вони не дійшли. Юнак був не готовий створювати сім'ю, вона хотіла заміж. Але, так і не дочекавшись, пішла.
Після тривалої депресії співак знайшов нову обраницю - Олену Ізаксон. Попри те що жінка була старша за нього на 7 років, вони створили міцну сім'ю. Узаконити стосунки наважилися тільки після народження доньки Стефанії. У 2018-му в сімействі Малікових відбулося поповнення - на світ з'явився син Марк.
Сьогодні Дмитро не припиняє творчої діяльності, часто дає концерти, займається благодійністю та просуванням різноманітних проєктів. Про нові сторінки в біографії відомого співака можна буде дізнатися в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Дискографія (основне):
1993 - "C тобою"
1993 - "До завтра"
1995 - "Іди до мене"
1996 - "100 ночей"
1997 - "Страх польоту"
1998 - "Зірка моя далека"
2000 - "Бісер"
2001 - "Гра"
2002 - "Love Story
2007 - Pianomania
2008 - "Счистоголиста"
2009 - "Моя, моя"
2012 - Panacea
2013 - "25+"
2015 - CafeSafari
2017 - "Як не думати про тебе"
