"Машина времени" (Mashina Vremeni) - гурт, який прийнято вважати засновниками російського року. Вони надали цьому жанру класичного звучання, одні з перших почали співати російською, наповнили тексти глибоким змістом. Порушуючи прості, але важливі людські проблеми, учасники гурту завжди змушували публіку думати й аналізувати перебіг життя. Їхню творчість вважають еталонною. Пісні актуальні й зараз.
Як творилася легенда
Засновником і беззмінним солістом колективу є Андрій Макаревич. Він завжди тяжів до творчості, у старших класах організував навколо себе талановитих молодих музикантів. Разом із Михайлом Яшиним, Ларисою Кашперко та Ніною Барановою вони склали перші композиції. Дівчата співали, хлопці відповідали за музику. Таким складом вони грали на шкільних заходах і дискотеках, у клубах. Переспівували відомі іноземні хіти. Уся їхня команда чудово володіла англійською.
Одного разу їм пощастило заспівати в перерві виступу популярного тоді ансамблю "Атланти" і зіграти на їхній професійній апаратурі. Після цього Макаревич переглянув концепцію гурту і створив новий колектив Time Machines, де були:
- Андрій Макаревич (соліст, гітарист);
- Ігор Мазаєв (бас-гітарист);
- Юрій Борзов (барабанщик);
- Олександр Іванов (ритм-гітарист);
- Павло Рубін (бас-гітарист);
- Сергій Кавагое (клавішник).
Їхній стиль і манеру виконання багато хто асоціював із легендарними The Beatles. Завдяки батькам Кавагое у них з'явилося сучасне обладнання, електрогітари, підсилювачі. У ті часи така апаратура вважалася рідкістю, тому звучання гурту було вельми якісним і оригінальним для публіки.
Перші кроки до музичного олімпу
У команді Time Machines часто виникали розбіжності: всі учасники хотіли співати в стилі "Бітлів", а ось Макаревич наполягав на більш оригінальному виконанні. Мазаєв, Кавагое і Борзов навіть намагалися створити власну групу, але, зазнавши невдачі, повернулися до складу. Дебютний альбом з 11 англомовних пісень офіційно так і не був виданий.
На самому початку творчої біографії гурту шляхи музикантів розійшлися. Вони закінчили школу, кожен вибрав свою дорогу, почав влаштовувати особисте життя. Рубін та Іванов пішли з колективу. А Макаревич і Борзов вступили в один інститут і взяли до себе нових музикантів - Олексія Романова та Олександра Кутікова. Оновленим складом вони продовжили підкорювати невеликі сцени і клуби. Коли забрали в армію Мазаєва, його замінив Максим Капітановський. Але і він пробув у колективі недовго, незабаром теж вирушив віддавати борг батьківщині. Місце ударника зайняв Кавагое.
У такому складі вони стали виступати під назвою "Машина времени". І з цього моменту у них почався новий етап творчості.
Розквіт музичної кар'єри
У середині 70-х вони заслужено здобули першу популярність, обзавелися шанувальниками, остаточно визначилися з концепцією, репертуаром і стилем. Вони не були схожими на інші радянські молодіжні колективи: пісні мали глибокий сенс і підтекст. Саме тому їх ігнорували і "Росконцерт", і Спілка композиторів. Але музикантів це не бентежило, вони впевнено продовжували творити.
У 1974 році Сергія Кавагое змінив Євген Маргуліс. Його блюзовий голос надав гурту нового звучання. Тоді ж вони знялися в к/ф "Афоня" (епізод з їхньою участю вирізали, але пісня пролунала), у програмі "Музичний кіоск". Трохи пізніше вони виграли приз рок-фестивалю в Талліні. Там уперше гурт зрозумів, що до них прийшла популярність: публіка знала слова їхніх пісень напам'ять. Вони обзавелися багатьма корисними знайомствами, які допомогли їм організувати кілька концертів у Санкт-Петербурзі. Виступи були дуже успішними.
Незважаючи на вдячність публіки, чиновники всіляко перешкоджали розвитку їхньої творчості. Вони були в статусі "нелегалів". Але тривожило це тільки Макаревича. Він був єдиним, хто намагався вивести гурт на новий рівень. Це стало причиною розвитку конфліктів і, відтак, чергової зміни складу: 1979-го замість Маргуліса прийшли Петро Подгорецький і Кутиков. Тоді ж їм вдалося виступити від "Росконцерту" на фестивалі в Тбілісі. Після цього стався стрімкий злет їхньої популярності.
"Машину времени" крутили на радіо, касети розкуповували з прилавків, учасників стали впізнавати. Саме їхні шанувальники змусили "верхи" припинити переслідування і жорстку критику. Із середини 80-х вони нарешті стали вільно гастролювати країною, хоча в Москві їм виходити на сцену було офіційно заборонено.
Період Перебудови все змінив. Вони почали давати концерти за кордоном, де кожен виступ викликав неймовірний ажіотаж. У 1986 році вони випустили дебютний студійний альбом "В добрый час". "Машина времени" зазвучала офіційно: на концертах, радіо і телеекранах. Успіх був приголомшливим. У 1988 їх назвали "Група року".
Активність останнього десятиліття
До 2009 колектив практично щороку поповнював свою дискографію. Вони багато гастролювали, записали десятки легендарних хітів, які любить і співає вже друге покоління меломанів. У їхній скарбничці велика кількість нагород, премій, орденів і перемог на фестивалях. Вони збирали стадіони і стали справжніми легендами. Творчість "Машины времени" залишається поза часом.
Останніми роками активність гурту значно знизилася. Однією з причин стала позиція музикантів щодо конфлікту з Україною. Макаревич став на бік українців, визнав анексію Криму, брав участь у демонстраціях. Андрій Державін підтримав політику Кремля, у гастролях по Україні участі не брав, а в 2017 пішов із гурту. Ця ситуація стала підставою для різного роду чуток. Подейкували навіть про розпад. Але підтверджень ці домисли не мали, колектив продовжує виступати і радувати новими хітами.
Сьогодні в основному складі перебувають:
- Андрій Макаревич (автор пісень, соліст, клавішник, гітарист);
- Олександр Кутиков (бас-гітарист, саундпродюсер, вокаліст);
- Валерій Єфремов (барабанщик).
У 2019 році "Машина времени" відзначила свій 50-річний ювілей. І сьогодні вони продовжують писати історію гурту, радуючи шанувальників піснями та якісним аранжуванням. У каталозі артистів на сайті kontramarka.de ви дізнаєтеся про подальші досягнення колективу та їхній розвиток на музичній ниві.
Дискографія:
1986 - "В добрый час"
1987 - "Десять років потому"
1987 - "Річки і Мости"
1988 - "У колі світла"
1991 - "Повільна хороша музика"
1992 - "Це було так давно...1978"
1993 - "Позаштатний командиръ Зѣмли. Блюзи Ель-Мокамбо"
1996 - "Картонні крила любові"
1997 - "Відриваючись"
1999 - "Годинники і Знаки"
2001 - "Місце, де світло"
2004 - "Машинально"
2007 - TimeMachine
2009 - "Машини не паркувати"
2016 - "ВИ"
