"Мумій Троль" (Mumiy Troll) - легендарний російський рок-гурт, який знають не тільки в рідній країні, а й далеко за її межами. Оригінальний стиль виконання робить їх легко впізнаваними серед інших колективів. Вони створили унікальний музичний почерк, яким написані десятки хітових композицій. Гурт об'їздив з гастролями найвіддаленіші куточки Росії, а також здійснив навколосвітню подорож, ставши провідником своєї творчості в інші держави.
Історія становлення колективу і склад
Ілля Лагутенко - соліст, натхненник і засновник "Мумій Троля". Він з раннього віку тяжів до музики. У 13 років у нього з'явилися друзі по листуванню з Японії, які надсилали платівки і касети японських виконавців. Ілля із захватом слухав іноземних співаків і вже тоді планував майбутню музичну кар'єру. У 1981-му він створив свій перший гурт. Називався він "Boney P" і виступав у жанрі психоделічного панку, співали англійською мовою. Тоді з ним у колективі були його однокласники і друзі: Кирило Бабій (клавішник), Павло Бабій (барабанщик), Ігор Кульков (гітарист) і Андрій Барабаш (бас-гітара). Молоді хлопці старанно працювали, створюючи щось нове на музичній платформі. І це їм вдалося. У рідному Владивостоці гурт досить швидко став популярним.
У 1982 році хлопці познайомилися з продюсером Леонідом Бурлаковим. З ним вони змінюють назву на "ШОК", а репертуар стає російськомовним. До колективу приєднується Володимир Луценко (бас-гітарист) і Алік Краснов (інструменталіст). Оновленим складом хлопці записують "Цепи" і "Ты - Крест".
1983-й став роком заснування гурту "Мумі Троль" (буква "й" наприкінці з'явилася трохи пізніше). Вони починають працювати над створенням дебютного альбому. Цей період творчості позначився гучним скандалом: назва платівки, а за сумісництвом і пісня "Новая луна апреля" (дата випуску - 1985 рік), стали причиною занесення їх до списку "найсоціальнонебезпечніших колективів". Влада відчула в приспіві політичний підтекст теми квітневого Пленуму ЦК КПРС. Але незважаючи на це, всі дискотеки Владивостока просто з розуму сходили від цієї композиції, поповнюючи ряди фанатів "Мумі Тролів". Вони почали виступати на фестивалях і в клубах, хоча багато організаторів заходів називали їх "неформатом" і стверджували, що така творчість "не відповідає ідеям концерту".
У 1987 році Ілля поповнює лави Тихоокеанського флоту і до 1990-го перебуває на військовій службі. У цей період у музичній біографії гурту настає затишшя.
Віддавши обов'язок Батьківщині, Лагутенко з новими силами приступає до творчості. У 1990 році хлопці додають "й" і стають тими самими "Мумій Тролями", яких слухає вже не одне покоління.
Возз'єднавшись, колектив випускає другий альбом "Делай Ю-Ю". Але він не приносить очікуваного успіху. У зв'язку з тим, що початок 90-х був важким абсолютно для всіх артистів, учасники групи вирішують взяти паузу, зайнятися особистим життям і кар'єрою. Ілля їде до Китаю, потім до Лондона, де працює комерційним радником. Весь цей час він страждає від нестачі музики в житті. І 1996 року він повертається, збирає колектив, збирає гроші і вирушає в лондонську студію звукозапису для створення наступного альбому. Так з'явилася на світ платівка "Морская", яка принесла їм суперуспіх. З цього моменту у "Мумій Тролів" починається "золотий період творчості".
Пік популярності
1997 рік став для гурту переломним. Якщо раніше їх не пускали на сцену через "неформат", то тепер організатори шикувалися в чергу, щоб дістати згоду на виступ. У їхніх піснях критики почули якусь емоційність, глибокий філософський підтекст. Олександр Шульгін, який зайнявся розкручуванням гурту, домігся їхнього виходу на радіо і телебачення. "Мумій Тролі" зазвучали по всій країні. Тоді ж гурт вирушив у свій перший всеросійський гастрольний тур.
Склад на той час змінився: прийшла на бек-вокал Олеся Ляшенко (виступала з ними тільки рік), бас-гітаристом став Євген Звіденний, за барабани сів Олег Пунгін, за клавіші та саксофон відповідав Денис Таранський, гітаристом був Юрій Цалер.
Цього ж року побачив світ ще один альбом "Ікра". Музиканти купалися в променях слави, їхні пісні звучали буквально звідусіль, шанувальники не давали проходу. На цій хвилі популярності вони вирушили в гастрольний тур "Так треба", який тривав півтора року. За цей період хлопці дали 150 концертів у 100 містах.
Незважаючи на такий щільний графік, учасники гурту встигали ще й писати нові композиції. Так, 1998 року вийшла платівка "Шамора", а на початку 2000-го - один із найуспішніших альбомів - "Точно ртуть алое".
Навесні 2001 року колектив представив Росію на Міжнародному конкурсі "Євробачення". Там вони посіли 12-те місце, але здобули цілу армію закордонних шанувальників, а також вигідну співпрацю з деякими європейськими компаніями.
До сьогоднішнього дня "Мумій Троль" утримує звання провідного рок-колективу Росії, музиканти вважаються володарями однієї з найбагатших дискографій вітчизняних артистів. В історії гурту є чимало цікавих сторінок, вартих уваги: це і навколосвітня подорож на вітрильнику, і зйомки кліпу в кратері вулкана на Камчатці, і документальний фільм "SOS матросу", і безплатний концерт в аеропорту напередодні Нового року, і десятки виступів в Африці, Азії та навіть у ПАР.Вони здійснюють проєкти у співпраці з Google, Gibson, представляють contemporaryartсо всіх континентів, організовують власний фестиваль VladivostokRocks (V-ROX). Фронтмен Ілля Лагутенко керує фондом захисту амурських тигрів та леопардів "Амур", пише книжки, бере участь у міжнародних конференціях.
У поточному складі "Мумій Тролів" залишається беззмінний соліст, автор пісень, музикант Ілля Лагутенко, ударник Олег Пунгін, аранжувальник Олександр Холенко, гітарист, бек-вокаліст Артем Крицін і бас-гітарист Павло Вовк. Ці хлопці не втрачають ентузіазму і сповнені нових ідей. Про те, якими ще здобутками своєї творчості порадують нас музиканти, читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Дискографія:
1985 - "Новая луна апреля"
1990 - "Роби Ю-Ю"
1997 - "Морська"
1997 - "Ікра"
1998 - "Шамора"
2000 - "Точно ртуть алое"
2002 - "Мемуари"
2004 - "Викрадачі книг"
2005 - "Злиття і поглинання"
2007 - "Амба"
2008 - "8"
2010 - "Рідкісні землі"
2012 - Vladivostok
2013 - "SOS матросу"
2015 - "Піратські копії"
2016 - MalibuAlibi
2018 - "Схід Х Північний Захід"
