"Ногу свело!" (Nogu Svelo) - одна з найбільш епатажних груп у російському шоу-бізнесі. За часів СРСР вони викликали здивування і захоплення, які незабаром переросли у велику всенародну любов. Але дивувати публіку вони не перестали й донині. Жанр їхніх пісень неможливо віднести до жодного вже існуючого. У композиціях присутній поп-панк, альтернативний рок, ска-панк, є місце авангарду, арту та інді-року. В останнє десятиліття в їхній творчості простежується більше електроніки. Численні фонетичні експерименти, іронія, цинізм, якими наповнені їхні тексти, принесли величезну популярність колективу не тільки в Росії, а й за кордоном.
Історія створення
Максим Покровський, Віталій Акшевський і Антон Якомульський були засновниками легендарного гурту. Молоді хлопці, сповнені сил, енергії та ідей, спочатку мріяли створити щось нестандартне. Вони хотіли виділятися на тлі інших музикантів, тому визначали свою творчість як антипод мейнстриму. Маючи в арсеналі лише кілька композицій, їх прийняли до лав Московської рок-лабораторії. Уже там вони придумали назву "Ногу свело!".
Перші виступи на фестивалях одразу привернули до новоспеченого тріо увагу публіки. "Поліклініка", "Дурдом", "Тазепам" підкорили столичну аудиторію миттєво. Але Покровському образ "веселунів" швидко набрид. Тоді до колективу прийняли Валерія Скородеда, гітариста з анархо-панк гурту "Монгол Шуудан". З ним у "Ногу свело!" звучання стало набагато цікавішим. Трохи пізніше до них приєднається клавішник Віктор Медведєв. У цьому складі вони злетять на пік слави.
Перші кроки до популярності
Дебютний альбом "1:0 на користь дівчаток" гурт записав 1990 року, але презентували його трьома роками пізніше. На той час вони були вельми відомі у своїх колах. Друга платівка побачила світ 1992 року, називалася вона "Капризи манекенниць". Перші роботи колективу були високо оцінені критиками: дотепні тексти, оригінальний тембр соліста, цікава вокальна подача і дуже якісне на той час аранжування. "Ногу свело!" стали запрошувати на різні масштабні фестивалі, де вони розширювали коло своїх шанувальників.
Переломним етапом у творчості гурту став виступ в одному з випусків "Програма А", де звучала жива рок-музика. Якраз на той час вони записали пісню "Хару Мамбуру", яку і планували презентувати. Але виконання вирішили зробити в новому форматі. Покровському давно хотілося доповнити своє тріо духовими. Вони запросили тромбоніста Максима Лихачова і трубача Ігоря Маркова (ці музиканти трохи пізніше увійшли до основного складу). Вони виконали культову пісню з неповторним колоритом і експресією. Цю феєричну появу на екрані можна назвати доленосною, оскільки вона не просто принесла їм неймовірний успіх, а вплинула на подальший розвиток поп-рок культури Росії.
Творчий шлях
Після виходу "фонетичного марення" "Хару Мамбуру", а незабаром і третього альбому з однойменною назвою "Ногу свело!" накрило хвилею слави. Їх запрошували на найбільші фестивалі, концертні майданчики, теле- і радіоефіри. Вони з'являлися на обкладинках глянцевих журналів, ставали званими гостями передач, знімали кліпи.
Підкоривши Росію, учасники колективу поїхали на гастролі Європою. У Франції їх назвали найкращою альтернативною групою з Росії, у Румунії вручили гран-прі фестивалю "Золотий олень". У 1994 вони стали "Відкриттям року", і відтоді колекція нагород поповнювалася кількома статуетками щороку. "Найскандальніший кліп", "Комп'ютерна графіка", "Найкращий саундтрек" і багаторазове визнання найкращим альтернативним гуртом були цілком заслуженими.
На піку слави "Ногу свело!" взяли участь у національному відборі на Євробачення. Але посіли лише друге місце.
У 1995 році вони випустили не менш успішний в їхній дискографії альбом "Сибирская любовь". Під час роботи над ним був задіяний цілий симфонічний оркестр, який зробив звучання просто фантастичним.
Кінець 90-х і початок 2000-х були для колективу дуже успішними в історії гурту. Вони відзначили 10-річний ювілей, презентувавши альбом "Калли", куди увійшли найбільш "неадекватні", на думку самих музикантів, композиції. Вони часто брали участь у грандіозних шоу, виступали за кордоном, займали топові позиції зарубіжних хіт-парадів. А також вивчили німецьку та англійську, щоб охопити більшу аудиторію.
З кожним роком вони ставали сміливішими та епатажнішими: не соромилися виносити на сцену надувну жінку або 4-метровий чоловічий дітородний орган. Для них не існувало кордонів. Усе, що неприйнятно для більшості артистів, приваблювало Покровського. І саме це чіпляло публіку. У них була ціла армія шанувальників, які просто з розуму сходили від усіх витівок колективу.
Новий виток творчості
Крім музики, Максим Покровський прославився ще й у кіноіндустрії. Спочатку він грав невеликі ролі в театральних постановках, потім виконував головні партії. Незабаром його запросили на зйомки в кіно. Так він дістався до самого Голлівуду (знявся в пародійному бойовику "Форсаж да Вінчі").
Почути "Ногу свело!" можна і в багатьох вітчизняних фільмах і передачах. Вони створили десятки саундтреків. Налагодивши співпрацю з Михайлом Гуцерієвим, Максим став писати тексти для інших російських виконавців.
З 2012 року соліст гурту почав працювати в Америці та Великій Британії. Там він створив сольний проєкт і деякий час штурмував закордонні майданчики, удосконалював свої музичні навички, заводив корисні знайомства, співпрацював зі всесвітньо відомими діджеями. При цьому не забував про армію фанатів на батьківщині. Давши низку масштабних концертів по США, він повернувся в Росію і взявся з новими силами за запис альбомів.
"З'їж моє серце" (2014) і "Материнки моєї планети" (2017) - ці альбоми вкотре підтвердили, що "Ногу свело!" - унікальне явище на музичній платформі. Свіжість і новизна проглядаються в кожній роботі.
Сьогодні колектив продовжує фонтанувати новими ідеями та експериментами. Особисте життя учасники не афішують, говорять тільки про творчість. Покровський відкрив у Нью-Йорку менеджмент-компанію Max Incubator, яка просуває і власний гурт, і молодих виконавців. Про подальші "подвиги" в їхній творчій біографії читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Дискографія
1990 - "1:0 на користь дівчаток"
1992 - "Капризи манекенниць"
1993 - "Хару Мамбуру"
1995 - "Сибірська любов"
1997 - "Щаслива, бо вагітна: Синій альбом"
1999 - "Щаслива, бо вагітна: Зелений альбом"
1999 - "Кали"
2000 - "Бокс"
2002 - "У темряві"
2004 - "Рекламне місце здається!"
2005 - "Йдемо на Схід!"
2011 - "Зворотний бік ноги"
2013 - "Яйця Фаберже"
2014 - "З'їж моє серце"
2017 - "Материки моєї планети"
