"Сплін" (Splean) - легендарний рок-гурт, під чиї пісні виросло вже друге покоління. Глибока лірика їхніх композицій проникає в серце, чіпляє душу, а віртуозний музичний супровід створює надзвичайну атмосферу. Їхні пісні мають депресивний характер, вони часом складні для сприйняття. Але саме це і привертає величезний інтерес слухачів. Жанр їхньої творчості визначити складно. У композиціях "Спліна" простежуються альтернативний і психоделічний рок, мотиви інді та фолку, пост-гранжу і навіть брит-попу.
Створення колективу
27 травня 1994 року вважається точкою відліку, з якої почалася історія гурту. Але формування команди музикантів стартувало набагато раніше.
Олександр Васильєв, Микола Ростовський та Олександр Морозов познайомилися ще в студентські роки. Кожен з них з ранніх років тяжів до музики, але не міг самостійно нічого досягти. У 1986 році вони об'єднали зусилля і стали кістяком майбутнього гурту "Сплін". Після тривалих роздумів над концепцією проєкту вони прийняли до себе Олега Куваєва та дівчину Олександру, яка незабаром стане дружиною фронтмена. У такому складі вони поклали початок колективу "Митра". На той момент у них не було ні приміщення для репетицій, ні обладнання. Інструменти, мікрофон і старенький магнітофон - усе, чим озброїлися музиканти-початківці.
Через рік вони спробували влитися в Ленінградський рок-клуб, але не пройшли прослуховування. Вони продовжували працювати над своїм репертуаром, але 1988 року Олександра Васильєва - соліста і лідера гурту - забрали в армію. "Мітра" розпалася, так і не досягнувши висот.
Протягом наступних 5 років кожен займався особистим життям. Але спілкування вони не переривали. Коли 1993 року Васильєв і Морозов почали працювати в театрі "Буфф", бажання створити гурт спалахнуло з новою силою. Тим більше, тепер у них був доступ до місцевої студії звукозапису. Потай від керівництва, ночами вони створили дебютний альбом "Пыльная быль". У той час виникла і назва колективу "Сплін" (узята з вірша Саші Чорного "Як міллю з'їдений я спліном... посипте мене нафталіном"). 24 травня 1994 року вони закінчили роботу. Цей день учасники називають днем народження гурту.
Творчий шлях
Дебют виявився дуже успішним: десятитисячний наклад у Пітері був розкуплений миттєво. Критики позитивно відгукувалися про творчість, пісні "Жертва талого льоду" і "Казка" потрапили в ротацію на радіо, "Сплін" обзавівся шанувальниками.
Цього ж року вони дали перший концерт у рок-клубі. Тоді до них приєдналися ще два учасники: Микола Лисов (барабанщик) і Стас Березовський (гітарист). Їх стали запрошувати на фестивалі та тематичні заходи. Дивно, що всі ці роки Васильєв працював на радіо, але ніколи не користувався службовим становищем, щоб включати в ефіри свої пісні.
У 1995 вони працювали над створенням другого альбому, випустили дебютний кліп. Важливою подією стала участь у фестивалі "Покоління". Хоча переможцями вони не були, кількість шанувальників їхньої творчості збільшилася вдвічі. Вони зуміли підкорити публіку і привернути до себе увагу.
Через рік "Сплін" випустив другу платівку "Коллекционер оружия" і заспівав на фестивалі "Наполним небо добротой". Виступ перед 35-тисячною аудиторією поруч із найкращими рок-гуртами Росії додав їм упевненості у своїх силах.
Після двох років активної роботи музиканти почали співпрацювати з Олександром Пономарьовим. Він став їхнім менеджером і взяв курс на популяризацію творчості колективу. Незабаром було ухвалено рішення вирушити на гастролі великими містами країни. Музиканти поїхали в тур, поєднуючи виступи і роботу над черговою платівкою. Називалася вона "Гранатовий альбом". Саме тоді публіка вперше почула такі хіти як "Орбит без сахара" і "Выхода нет", які називають візитною карткою колективу.
У 1998 році у "Спліна" була знакова подія - їх запросили "на розігрів" до легендарного гурту The Rolling Stones. Знайомство і похвала від Кіта Річардса, який уважно стежив за виступом невідомого йому російського рок-гурту, надихнула музикантів.
На зламі нового тисячоліття у складі відбулися зміни: на заміну Миколі Лисову прийшов Сергій Наветний, слідом тимчасово покинув гурт Микола Ростовський. Зате команда поповнилася флейтистом Яном Ніколенком. З оновленим колективом вони вирушили на закордонні гастролі до США, а потім випустили альбом "Альтавіста".
У черговий тур містами Росії вони поїхали спільно з групою "Бі-2". Концертна програма Fellini Tour мала грандіозний успіх. Переповнені стадіони і хоровий спів хітів надовго запам'яталися всім.
Період з 2003 по 2006 не був надто успішним. Нові роботи в дискографії критики назвали "слабенькими", інтерес до колективу трохи вщух. Але така тривала перерва в музичній біографії пішла виконавцям на користь. Змінивши склад, вони поїхали до США і дали 4 грандіозних концерти. Це пробудило до них інтерес. Повернувшись з Америки, "Сплін" активно починає виступати в Білорусії, Німеччині, Росії.
Подальша творчість гурту набула іншого характеру. Вони стали рідше випускати платівки (раз на два роки), зате кожна композиція була виваженою і продуманою. Вони працювали над вокалом, удосконалювали музичні навички, експериментували з аранжуваннями. У 2016 році відкрили власну студію звукозапису, що не могло не позначитися на якості альбомів.
Сьогодні "Сплін" продовжує давати концерти, гастролювати і писати нові пісні. За 26 років творчої діяльності вони неодноразово довели свою унікальність на рок-платформі. Хоча шанувальники в цьому ніколи й не сумнівалися. Про подальший розвиток колективу читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Дискографія:
1994 - "Пыльная быль"
1996 - "Колекціонер зброї"
1997 - "Ліхтар під оком"
1998 - "Гранатовий альбом"
1999 - "Альтавіста"
2001 - "25 кадр"
2003 - "Нові люди"
2004 - "Реверсивна хроніка подій"
2007 - "Роздвоєння особистості"
2009 - "Сигнал із космосу"
2012 - "Обман зору"
2014 - "Резонанс. Частина 1"
2014 - "Резонанс. Частина 2"
2016 - "Ключ до шифру"
2018 - "Зустрічна смуга"
2019 - "Потайки"
