Валентин Гафт

"Гараж", "Про бідного гусара замовте слово", "Небеса обітовані", "Терористка", "Чародії", "Майстер і Маргарита" - перелік фільмів, у яких знімався Валентин Гафт (Valentin Gaft), можна продовжувати дуже довго. Популярний російський актор створив не один десяток яскравих і цікавих образів не тільки на екрані, а й у театрі "Современник", де служив протягом 50 років. Мільйонам своїх шанувальників він відомий і як письменник, поет, автор чудових віршів і майстер неповторних епіграм.

Дитячі та юнацькі роки

Майбутній актор з'явився на світ у вересні 1935 року в Москві. Батьки хлопчика, євреї за національністю, були родом з України. Переїхавши до Москви, вони оселилися в одній із комуналок на вулиці Матроська Тиша. У цьому колоритному районі й минуло дитинство Валі. Батько хлопчика працював адвокатом, мати займалася домом і вихованням сина.

Цікавитися театром Гафт почав ще в шкільному віці. У старших класах захопився самодіяльністю і вже чітко вирішив, що стане професійним актором.

Готуючись до вступу в театральний інститут, молодий чоловік дуже хвилювався. Впоратися з нерішучістю Гафту допоміг відомий актор Сергій Столяров. Валентин випадково зіткнувся з ним у парку і, подолавши боязкість, попросив приділити трохи часу для прослуховування.

Отримані поради дуже знадобилися хлопцеві: до Школи-студії МХАТ він вступив з однієї спроби. Батьки дізналися про це вже після того, як сина зарахували до вишу.

Довгий шлях до успіху

Шлях до визнання виявився непростим. Першим місцем роботи актора-початківця, куди його взяли за протекцією, став Театр Моссовєта. Тут Валентин протримався всього рік. Ролі, які йому діставалися, були незначними, а амбітній молодій людині хотілося більшого.

Протягом наступних десяти років актор змінив кілька труп: працював у Театрі Сатири, Московському драмтеатрі, "Ленкомі", Театрі на Малій Бронній. Пошуки "свого" місця завершилися тільки 1969 року, коли Валентин Гафт прийшов у "Современник". Саме тут він розкрив свій акторський потенціал повною мірою. Глядачі досі пам'ятають вистави за його участю, серед яких:

• "Із записок Лопатіна";
• "Балалайкін і К";
• "Поспішайте робити добро";
• "Хто боїться Вірджинії Вулф?".

У "Современнике" Гафт спробував свої сили і як режисер. Його дебютом на цьому терені стала вистава "Балалайкін і К", яку він разом зі своїми товаришами вирішив повернути в репертуар.

Загалом Валентин Гафт прослужив на сцені "Современника" 50 років. Він завжди вважав театр своєю другою домівкою і щиро любить те, чим займався.

Кінокар'єра Валентина Гафта

У кіно Валентин Йосипович дебютував, ще будучи студентом другого курсу: його запросили на зйомки фільму "Вбивство на вулиці Данте". Роль була маленькою, тому залишилася практично непоміченою глядачами і критиками.

Успіх до актора прийшов не відразу. Довгий час Гафту доводилося перебиватися епізодичними ролями, зображуючи негативних героїв.

Переломний момент у творчій біографії актора настав у 70-х роках, коли йому почали пропонувати цікаві проекти. По-справжньому популярним артист став після виходу на екрани кінофільму легендарного режисера Ельдара Рязанова. На той момент Гафту виповнилося 44 роки.

Згодом фільмографію актора поповнили нові картини Рязанова, що стали справжніми шедеврами вітчизняного кінематографа:

• "Гараж";
• "Про бідного гусара замовте слово";
• "Забута мелодія для флейти";
• "Небеса обітовані";
• "Старі клячі".

Одночасно з роботою в цих проектах Гафт співпрацював з іншими іменитими режисерами. Загалом у послужному списку актора близько 200 фільмів, 12 телеспектаклів. Поряд зі зйомками в них він виступав у ролі актора дубляжу, озвучував мультфільми, записував аудіокниги.

Крім усього цього, Валентин Йосипович ще й складає вірші та епіграми на колег по цеху. Він - справжній майстер гострого слова. Його чотиривірші розумні, тонкі, інколи навіть їдкі та злі. Сам Гафт не втомлюється повторювати, що ображатися на ці численні шпильки не варто, адже створюються вони з любов'ю і винятково на людей талановитих і неординарних.

Не менш цікаві й ліричні вірші Гафта - такі, що проникають до глибини душі та змушують замислитися. Справжні поціновувачі поезії називають їх геніальними.

Особисте життя

В особистому житті актора було теж чимало щасливих моментів і розчарувань, швидкоплинних романів і розірваних шлюбів.

Його першою дружиною стала модель Олена Ізоргіна. У шлюбі подружжя прожило недовго. Валентин, будучи дуже влюбливим, легко захоплювався іншими жінками. Не страждала від нестачі чоловічої уваги й Олена. Стосунки остаточно розладналися, коли молода жінка покохала іншого і вирішила піти до нього.

Після розлучення в актора стався нетривалий роман із художницею Оленою Нікітіною. Дівчина не претендувала на роль дружини Гафта. Про те, що у нього тепер є син, актор дізнався за 3 роки, а зумів зустрітися з ним лише у 2014-му.

Вдруге Гафт одружився з Інною Єлісєєвою, донькою заможних батьків, яка веде богемний спосіб життя. У цьому шлюбі в актора народилася дочка Ольга. Коли батьки розлучилися, вона залишилася жити з матір'ю. Стосунки складалися непросто. Мати часто принижувала доньку, а батька поруч не було. Коли до сімейних негараздів додалися проблеми на творчій ниві та розставання з коханою людиною, Ольга не витримала і покінчила життя самогубством.

Гафт важко переживав смерть дочки, звинувачував себе і навіть закинув роботу. На серйозні стосунки довго не наважувався, заводив лише короткочасні романи.

Усе змінилося з появою в його житті Ольги Остроумової. Шапочно вони були знайомі давно, ще зі зйомок у фільмі "Гараж". На той момент Ольга була заміжня, і Гафт не зважився ні на що серйозне.

Знову зустрілися і одружилися вони через багато років. Дітей, а пізніше й онуків дружини Гафт прийняв як своїх. Ольга багато зробила для розвитку таланту чоловіка. Усі побутові проблеми взяла на себе, дозволивши чоловікові займатися улюбленою справою. Головне - саме з нею актор нарешті знайшов сім'ю.

Сьогодні Валентин Гафт уже не виходить на велику сцену, багато часу присвячує відпочинку в колі рідних. Далеко не юний вік, перенесені операції та інсульт даються взнаки, але актор не здається. Усі подробиці про його нинішнє життя можна дізнатися в нашому каталозі артистів на сайті kontramarka.de.

Фільмографія (найбільш значущі ролі)

1956 - "Вбивство на вулиці Данте" (дебют)
1973 - "Сімнадцять миттєвостей весни"
1975 - "Здрастуйте, я ваша тітонька!"
1978 - "Королі та капуста"
1979 - "Гараж"
1980 - "Про бідного гусара замовте слово"
1982 - "Чародії"
1986 - "Головною вулицею з оркестром"
1987 - "Забута мелодія для флейти", "Візит до Мінотавра"
1988 - "Злодії в законі"
1989 - "Візит пані"
1991 - "Небеса обітовані"
1992 - "Анкор, ще анкор!"
1997 - "Сирота казанська"
2005 - "Майстер і Маргарита"
2013 - "Ялинки 3"
2015 - "Негідник"
2016 - "Четвертий"