"Верасы" (Verasy VIA) - білоруський вокально-інструментальний ансамбль, що гримів на весь Радянський Союз. Вони подарували нам такі безсмертні хіти, як "Малиновка", "Завіруха", "Я у бабусі живу", "Карнавал" тощо. На піку популярності вони давали по 100 концертів на місяць, заробляли немислимі на той час суми і купалися в променях слави. Колектив подолав багато випробувань і труднощів, через них пройшли десятки музикантів і вокалістів, але щоразу, виходячи на сцену, вони дарували радість своїми шанувальникам.
Як створювалася легенда
Багато хто переконаний, що Василь Раїнчик був засновником ВІА. Насправді "Вераси" існували вже кілька років до його появи в команді. Спочатку планувалося організувати групу в стилі "Піснярів" тільки в жіночому обличчі. Така ідея спала на думку Таїсії Тлехуч, яка і зібрала дівочий квартет. До нього увійшли: Ядвіга Поплавська, Люцина Шеметкова, Тетяна Тарасова і сама Таїсія. Трохи пізніше до них приєдналися Надія Микулич і Людмила Ісупова. Єдиним хлопцем у їхньому колективі був барабанщик, бо дівчину, яка б віртуозно грала на ударних, вони не знайшли.
У 1973 році колектив співав на бек-вокалі в Едуарда Міцуля. Тоді до них прийшла команда акомпаніаторів під керівництвом Юрія Римашевського з пропозицією об'єднати зусилля і створити єдиний ВІА. У той час до них приєднався і Олександр Тиханович, який мав почуття до солістки Ядвіги. Так до 1974 року сформувався перший склад ВІА "Вераси".
Творчий шлях
Новоспечений колектив розпочав репетиції. У той період було оголошено Всесоюзний конкурс артистів естради. Там вони і вирішили дебютувати.
Перший виступ у відбірковому турі привернув велику увагу і журі, і слухачів. Артисти вирізнялися оригінальною манерою розспіву і мали чисту інтонацію. Пройшовши всі етапи відбору, вони виступили у фіналі та стали лауреатами конкурсу.
Але блискуча перемога була затьмарена: після повернення додому вони втратили керівника. Його вигнали за "п'яну бійку", в яку він не вступав, а лише намагався розборонити учасників. Але сперечатися з комсомолом було марно. "Вераси" почали шукати нового директора.
За пропозицією Тихановича і Поплавської керівну посаду довірили Василю Раїнчику, який на той час підробляв музикантом у ресторанах і був шанованою людиною у своїх колах.
Після перемоги про них заговорив увесь Радянський Союз. Вони стали справжнім відкриттям в естраді, тому були званими гостями на будь-якому святі. Їх запрошували на концерти для робітників комсомольських ударних будівництв, військових, ветеранів, вони співали на різноманітних військово-патріотичних фестивалях, на Міжнародному конкурсі політичної пісні у Фінляндії та Болгарії. І практично на кожному заході їх відзначали нагородами, призами чи званнями. У 1976 році вони записали фестивальну програму і видали перший диск-гігант.
З 1974 по 1980 роки "Вераси" не вилазили з гастролей, фестивалів і конкурсів. Протягом цього часу склад залишався незмінним. Особливою гордістю був спільний тур із Діном Рідом, відомим американським виконавцем, режисером і актором. Пощастило їм також співати на одній сцені з групою "Супермакс" і Прешес Вілсон.
Орієнтація на цільову аудиторію багато в чому сприяла їхній популярності. Артисти прекрасно розуміли, що смаки молодого і більш зрілого покоління відрізняються. Тому, крім стандартної естрадної пісні, вони створювали композиції в більш свіжому жанрі з сучасними ритмами. А на деяких афішах робили спеціальну приписку "Концерт для молоді".
1980 рік ознаменувався виходом легендарного шлягера "Малинівка". І хоча практично всі учасники гурту відмовлялися виконувати цю пісню, вважаючи її "низькопробною", Раїнчик домігся свого і записав композицію. Інтуїція його не підвела: після презентації на "Пісні-80" хіт звучав мало не з кожної праски.
Середина 80-х для них стала насиченим періодом. Музиканти більшу частину часу проводили на сцені - давали по три концерти на день. Вони перейшли в статус "еліти радянської естради". Про їхні заробітки ходили легенди, з гастролей вони поверталися без перебільшення мільйонерами.
Незважаючи на настільки плідну діяльність і величезну кількість пісень у репертуарі, у них виявилася вельми скромна дискографія. А все тому, що артисти воліли співати наживо, спілкуватися з глядачем у реальному часі, а не проводити години в студіях звукозапису.
У 1986 році з "Верасів" пішли Ядвіга Поплавська та Олександр Тиханович. Ці дві особистості вважалися кістяком ансамблю протягом багатьох років. Їхні імена вписані в біографію гурту жирними рядками, і повноцінну заміну знайти їм було неможливо. Покинувши ВІА, пара насолоджувалася особистим життям (будучи учасниками ВІА, вони одружилися), а незабаром створила власний проєкт "Щасливий випадок" і організувала Театр пісні.
В ансамблі почалися пошуки нових учасників. Деякий час у ньому виконували соло Юлія Скороход, Анжеліка Агурбаш, Надія Воєводіна, Ірина Дорофєєва. Але довго колектив утримуватися на плаву не зміг. У 1996 році ансамбль перестав існувати.
"Вераси" сьогодні
Після розпаду гурту Василь Раїнчик організував новий колектив "Верасяты" під керівництвом Молодіжного театру естради, і тривалий період займався його просуванням. Але про легендарний ВІА постійно нагадували пісні, які в народі вже стали "класикою".
Після тривалої перерви 2007 року Раїнчик зважився відновити діяльність "Верасов" і знайшов нових солістів. Ними стали:
- Олександра Горбатенко;
- Олексій Жос;
- Микита Костюкевич;
- Марія Степущенок.
Команда з чотирьох молодих і талановитих виконавців сьогодні продовжує писати історію гурту, але до успіху своїх попередників їм ще працювати і працювати. Про подальшу діяльність колективу читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Дискографія:
Сольні альбоми:
1978 - "Червоні маки"
1980 - "Наша дискотека"
1985 - "Музика для всіх"
Міні-альбоми:
1975 - "Де знайти таке щастя"
1976 - "Пахне чабором"
1978 - "Біла береза"
1979 - "Трави дитинства"
1980 - "Малинівки зачувши голосок"
1988 - "Пісні на вірші Володимира Некляєва"
